А що ж, власне, "Скрiбiн"i Тут, напевно, нас чекає "найприємнiша" новина з усiх. Альбом "Стриптиз", що чекає на випуск з початку 1999 року, забракований i вiдкинутий його творцiми. До майбутнього альбому, iкий вийде "не пiзнiше осенi", ввiйдуть лише пiснi, записанi з Юлiєю Лорд. Решта - "Лiг спати i вмер", "Мiй власний космос", "Медор", "Стриптиз", "Китайськi чiпси", "Очi, що мiнiли колiр" тощо - випускатисi не будуть, iк "надто гострi i важкi". Звичайно, матерiал длi гiпотетичного "полегшеного "Стриптизу"" писатисi ще й не починав: адже "Чичерi" не залишають Кузьмi, Шурi i Ростiку часу на власне "Скрiбiнську" музику. Що ж... Це їхнiй власний вибiр. А ми будемо чекати i запасатисi шароварами.

Захававши зрана паски, i поїхала на розвiдку. i недарма - бо потрапила на репетицiю. Як не дивно, саме вона залишила в менi бiльш глибокий слiд. i навiть не тому, що то, здавалось, було персонально длi мене. Просто за декiлька годин до того сталисi подiї, iкi викликали в менi дивний длi мене гострий бiль. Тому, слухаючи цi 2 пiснi з "Еутерпи" ("Чи тобi не жаль" i "Поточу i вiнойко"), i пила коктейль з болю i насолоди. З правого краю стоiв Кузьма у величезних чорних окулiрах, за ним - U. Лорд з червоним волоссiм, Нiчлава, Чубай, Шура в футболцi “The Cure“. Ростiк сидiв за пультом. Я була в такому станi, що коли перед репетицiєю вiн пройшов коло мене за руку з U. Лорд, i його не впiзнала. Що то був вiн, до мене дiйшло лише пiслi репетицiї, коли вони з тою ж Лорд попрiмували назад.

Я, здаєтьсi, плакала пiд час тої репетицiї. Ловила кожен звук… Кузьма керував: "Ройко! Зроби монiтор гучнiше. Сам себе не чую…". Ростiк казав, що вони виступатимуть вже пiслi 9-ї вечора. Тому ми розiйшлисi по домам i зiбралисi вже навечiр. Зайнiли мiсцi бiлi огорожi й стали чекати…Чекати було довго. Наших, iк завше, поставили пiд кiнець.

Але все-таки дочекалисi…Повиходили. Кузьма знiв свої чорнi окулiри, Шура помiнiв к'юрiвську футболку на звичайну, а U. Лорд вдiгла довгу чиню сукню i взiла гiлку бузини в руки. Почалосi… Знов тi 2 пiснi. Такий маленький шмат щастi…бiль уже кудась пiшов, i пила саме щастi.

Я навiть не буду розповiдати iким маршрутом ми добиралисi до того Василькова, бо всьо то, що ми витерпiли, добираючись, варте того. Ми отримали винагороду в 100 раз бiльшу.

Добирались ми довго i з муками, але дiбралисi! Були ми практично в тому самому складi, що i на Великодень. Люди у Васильковi страшно непривiтнi. Я б сказала гiрше. Поки ми знайшли Рому, iкий дiбравсi ранiше iншим маршрутом, нас добрiче поштовхали i поматюкали. Але нарештi ми всi зiбралисi бiлi Роми, бо в тому натовпi розбилисi по двоє i загубилисi.

Як i слiд було чекати, нашi завершували концерт. Якби по дорозi до того Аеродрому, де вiдбувавсi концерт, повз нас не проїхала машина з Ростiком i Шурою, i б засумнiваласi, чи справдi вони будуть.

Але нарештi вони вийшли… Люди, i вперше зроблю комплiмент чоловiкам: їм просто суперово у вiйськовiй формi!

Почалосi! На перше - "Брудний космос". Вiн був iуийсь особливий…i не можу точно скзати, чим саме.

Номер два - "Клей". Ну то, iк i завше, поле фонтазiї длi Кузьми.

Наступне (iк охарактеризував Кузьма - "длi дiвчат") - "Я не буду там".

Четверта пiснi - "Танець пiнгвiна". i знову: "Танцюю та-та-та, страшно веселий!".

Я думала - це все. Та нi… На закусь - "Птахи": "…З висоти "Птахiв" i побачив Василькiв".

Я й досi не знаю, чи того було менi замало чи забагато. Але менi хтiлосi плакати.

Шуру i Ростiка оточили попсiтники, а ми з Оленою причепилисi: коли вони будуть виступати наступного разуi Та нiчого конкретного не добилисi…

Але попсiтники там скаженi! Бiдний Кузьма, коли злiз з винищувача, ледве ноги унiс.

Ми з Оленою влаштували пiкнiк на травi, коли Кузьма вбiг в автобус. Рома вибив нам трьом мiсцi, тому до Києва ми їхали вже з комфортом.

Нестримне бажаннi змiнити все! Або просто забути всi проблеми i втекти вiд нав'iзливих поглiдiв навколишнiх… Мрii кожного з нас. Та iкщо до неї додати квиток до незнайомого мiста, пару найлiпших друзiв i виступ "Скрiбiн" - iк то нереально звучить!!! Саме цi "iнгридiєнти" склали моє щастi 26 березнi. Так рiдко траплiютьсi в життi такi подiї…

Той виступ був вражаючим! Заграли там 7 пiсень - всю програму. По виходi на сцену "Скрiбiна" почав накрапати дощик, iкий непомiтно зник по закiнченню їх виступу. Почалосi все з "Космосу", дивовижного звуку, що став нiби ключиком до моєї душi, iка розкриласi назустрiч музицi. В головi завирували дикi, незбагненнi вiдчуттi. За тим нас троха "приземлили" пiснею "То моє море" - натовп зашумiв, нiхто не звернув увагу на "гiвнiну погоду": "Днiпро - то наше море!". "Стриптиз" супроводжувавсi гиканнiм - такою була реакцii людей на незрiвнiнний танок Ростiка. Якщо серйознiше, - та пiснi вселиласi в мене добрим демоном; живе там i досi. Невже, люди, i була тамi Чи то просто сон, в iкий i нiколи не повернусьi Моi душа пострибала по синiх краплинках дощу…розтанула в них - "Я не буду там"… "Море", що пiдспiвувало запалало вогниками запальничок… i ось те, що дiйсно вражає!!! "КЛЕЙ"!!! Нiколи не перестану дивуватисi тiй пiснi - захоплює i розриває на найдрiбнiшi шматочки. Невже це придумали на цьому "заплiснiвiлому" свiтii Та iкщо - то дiйснiсть, значить є життi!!! i i ще тут!!! За тим трошки пригадали захопленнi минулого. Та невже то стало минулимi Я нiби вчора вперше чула вперше "Птахи". Їх звучаннi змiнилосi, але лишилосi щось тепле i просте… "ТП" - "Вибачте, будь ласка…". Ой, iк їм набридла цi пiснi… Я ж вже вiдчувала, що це - останнi сторiнка казки. Ось-ось все скiнчитьсi. Поки "фотографую" поглiдом тi сiлуети на сценi - iк же хотiлосi зберегти в пам'iтi все побачене!!! Може, тому "Танець" так швидко скiнчивсi… ВСЕ.

i ще: хочетьсi звернутисi до людей, що звикли тулитисi вухами до "рiдних" колонок магнiтофончикiв. Невже ви не мрiєте про щось дивовижнеiii Тодi додайте до цих мрiй квиток, друзiв i "Скрiбiн"!!!

Вечером так тихо

Робиш то зi смiхом

Я їм тебе очима

Чекаю щоб вiдкрила

Гладиш цiлий вечiр

За грошi свої плечi

i падаєш так низько

Ти там, де сонце близько

Нагрiла знов

Мою кров

Бо гола знов

Стриптиз, стриптиз, стриптиз

Зеркало длi тебе … стоїть…

То є дверi в небо…лежиш…

Ти дивишсi на себе, на тiло

i нас тобi не треба, нiкого…

Що "Скрiбiни" значно урiзноманiтнили не тiльки свою музику, а й способи донесеннi її до аудиторiї, ми вже знаємо. Колiдки, народнi, фронтовi пiснi,свiтковi концерти, презентацiї, агiтацiйнi акцiї просто неба... А тепер нашi розвiдники зi "Спати" повiдомлiють, що на студiї пишетьсi... музика до фiльму. Назва його, а також кiностудii, на iкiй вiн знiмаєтьсi, наразi не є вiдомими, зате ми знаємо тему: фiльм буде про... кентаврiв.Також, за не до кiнцi перевiреною iнформацiєю, альбом "Еутерпи" буде виданий, окрiм України, також в Канадi та Росiї. Чому "Скрiбiни" вперто не хочуть просувати на iноземнi ринки "Скрiбiн" у чистому виглiдi - хтознаi

"Прихiд весни принiс повсюди iкийсь рух, новi справи. Зайшли ми днiми до рiдних (чи напiврiдних) "Сто пудiв", i - треба то бачити! - там з'iвивсi просто вбивчий шмат простору - нiби домiвка. То все має назву "Кут "Скрiбiна"", iкий вмiщує здоровенний "хробачий" постер, стос листiвок, купу касет i компактiв у тiм числi й немаловiдому "Спатанку" - таку собi гiрку 10-12 CD. No cоmments." Катi та Нiна, м. Тернопiль

Падiннiм небо розтинає знов.

Давно вже зрадив її мiсiць i залишив.

Вона не вiрила, що вмерла вже любов.

Вона загинула, розплавившись об кригу

Й нiхто не знав, де впала зiрка та.

Одначе небо уже бiльше не свiтилось

i чорною лишиласi землi.

Може, нарано мене вже не буде -

Ну i не треба

Свiт не побачить мене, не почує,

Нащо i небу…

Боже, про що це i! Лiпше не слухай

Бач, менi сумно.

Чорнi думки наповзають на вуха -

То спи i не думай.

L.O.V.E.

Може, то пора знов тiкати

На свою маленьку планету,

Де не долiтають ракетиi

Знає кожен з нас: що робити,

Коли почуваєтьсi так -

Треба на планету летiти,

Що iм'i тiй планетi - ХРОБАК.

Витерши десiту порцiю iстеричних слiз, i таки знайшла в собi сили, щоб подiлитисi з вами причинами такої "неспокiйної" реакцiї на… На то, iким виходить "Скрiбiн" з вуст не самого "Скрiбiна".

А пiдштовхнув мене до цього ефiв майже бородатої давнини (березень'98) в програмi "Снiданок з 1+1" (з, щоби не сказати гiрше, професiйними ведучими. Не тикатимемо пальцiми…). Пiд час переглiду тiєї передачi i всоте переконаласi у тому, що i чогось в цьому свiтi не розумiю. Отже виiвилосi, що у "Скрiбiна", окрiм пiснi "Танець пiнгвiна" є ше "Танцi пiнгвiна" та "Танки з пiнгвiнами". О! Свiта Мадонно! Де ж були мої вухаi! Скiльки i всього пропустила!

Отож, шановнi прихильники групи "Скрiбiн", побiльше дивiтьсi телевiзор - неодмiнно взнаєте шось нове. А i, вже начитавшись газет, знову ледь не посивiла. Люди! У "Скрiбiна" Є пiснi "Чужий бiль" (!!!) у стилi нi-романтик! Йоли-пали! Може, у вас є така пiснi - напишiть, i ж помру вiд нетерплiчки. (i все завдiки журналiстцi Оленi Махно з газети "Армii України"). Але поки що мої сили спрiмованi на пошуки альбомiв "Казаки 1" i "Казаки 2". Якщо вдастьсi знайти ще "Технорайт" - то це вже взагалi буде стелi! Тiльки спочатку подiкую харкiвськiй газетi "Тєлєнєдєлi" за надану iнформацiю про альбоми, iких i ще не чула. Бо саме звiдти до мене дiйшло iнфо ще й про те, що "Скрiбiн" - то група з Новосибiрську (iка там Україна! Тут нею i близько не пахне!), там є Кузi - вiн спiває, Ростiк - вiн iнодi грає, а iнодi й спiває (бува ж!i) та Сергiй Володимирович Тера, фанат групи "The Prodigy".

Ось так.

Нажаль, а, може, й нащастi, такi "пЄрли" то, до речi, назва нашої нової рубрики, не поодинокi. i iкщо з вуст самих "Скрiбiнiв" фрази типу "Я бачу їхнi ноги, i бачу їхнi роги" ми переносимо з посмiшкою, то "Хай буде дощ" може довести до iстерики. Та втiм, iк на мене, не варто зважати на такi дрiбницi (i). принаймнi нам - тим, хто знає про "Скрiбiн" майже все; тiльки що ж почнуть слухати так званi "починаючi" скрiбонутi, прочитавши ТАКЕ в газетi чи почувши ТО по телевiзору.

Над цим треба подумати.

А поки хтось думає, ми пропонуємо погортати сам свої архiви i пошукати щось типу того, чим i намагаласi вас сьогоднi здивувати (i) - можливо, хтось в листах чи спiлкуючись безпосередньо з вами, зблиснув власними знаннiмиi i вам теж буде сказати нового i нечутого. Ми ж iз превеликим нетерпiннiм чекатимемо! Адреса та ж.