ТЕРИТОРІЯ А: ІНТЕРВ'Ю НА "ТАВРІЙСЬКИХ ІГРАХ" (1999)
Анжеліка : привіт, з вами Національний хіт-парад «Територія А» і я, Анжеліка Рудницька. Ми сьогодні поміняли свою студію на відкрите небо, відкрите повітря і вітрильники, які ходять за нами, а ше звук, який засемплював, як кажуть, "Скрябін" і тепер збирається робити свій новий проект. Тут поруч зі мною Кузьма і, я думаю, він краще за мене розкаже. Правда, шо ви засемлювали ці звуки? (мається на увазі шум двигунів теплоходів).
Кузьма: Нє, ну, ми всьо взагалі семплюєм – шо тільки трапляється в світі, зразу трапляє в нашу студію. Добрий день, ми раді вітати вас з теплоходу.
А: Ми теж раді тебе вітати в нашій програмі, але ... чогось в «Території А» завше так буває: Ростік приходить окремо, Шура окремо і ти окремо. Кажуть, шо Шуру і Ростіка настільки обкусала мошкара вчора після виступу на «Таврійських Іграх», шо вони до сих пір не можуть встати, шоб поговорити з глядачами.
К: Хіба шо мошкара у вигляді дівчат, шо приїхали до нього спеціально з Миколаїва.
А: До Шури?
К: Так, до Шури. А Ростік, перепрошую, непрезентабельний. Він любить в такий час ше поспати.
А: Але він вже не спить – пішов вже в прес-центр.
К: Нє, він спить!
А: Давай вже перейдемо від наших пліток до музики. Мені вчора дуже сподобався ваш виступ, я просто була вражена, наскільки важко вам вчора було розкачати публіку, яка сиділа 2 години і практично не аплодувала. Ви, як першопроходці на «Таврійських Іграх», примусили хвилю людей кричати, аплодувати. Який рік вже "Скрябін" на «Іграх» і які таємниці є для тих музикантів, шо не знають шо робити з тією публікою?
К: Та, дійсно є таємниці. Каховська публіка є дуже розбещеною публікою. Справа в тому, шо таке містечко незамітне, таких містечок є тисячі в Україні, і тут ні з того ні з сього раптом в Каховці з'являється фестиваль і зірки з цілого світу з'їжджаються. Так шо ті люди за 8 років побачили дуже багато, і шоб їх чимось здивувати, треба, звичайно, да того підготуватися. Вчорашній виступ був одним з найкращіх, напевно, найкращим з усіх наших виступів на "Таврійських Іграх". Справа в тому, шо ми вдалися трохи до хитрощів, ми прилаштувалися да каховської публіки і заграли практично ...
А: За скільки років? Ви який, чевертий чи п'ятий?
К: П'ятий по-моєму ... Практично найкращі псіні, найвідоміщі пісні заграли тут, в Каховці і не робили ніяких експериментів з новими. Перша хіба шо була нова.
А: Мені відкривав Ростік таємницю, а зараз буде казати Кузьма про те, який ж новий проект у "Скрябіна". Вчора вони співали пісню про бензин, бетон, метал ... і про ше шо? Просто звук був настільки потужним, шо просто вуха, знаєш, самі закриваються.
К: ... і відкриваються тільки на слові «бензин»? Ну, якшо говорити правду, то то є дань, такий hold групі "Depeche Mode" від групи "Скрябін". Та пісня про бензин, вона є насправді про бензин, називається «Машини, як ми». Ну, там дійсно така аналогія проводиться, шо машини, як ми, а люди, як машини.
А: Тобто ви з пінгвінів перескочили вже на суто індустріальні речі?
К: Нє, то такий просто стрибок в сторону "Depeche Mode", тому шо такі люди, як ми, які настільки фанатично до них відносяться, мусили якось віддати честь тим своїм вчителям.
А: Але ти казав, шо вже буде пісня про чайок. Бо, кажеш, пінгвіни були, ворони були, птахи взагалі були, а от про чайок – нічого. Вчора ти шось співав про чайок, я чула.
К: На репетиції я шось про чайок замочив, але на тому мені не вдалася рифма, на ходу не зміг зліпити. На репетиції легше, знаєш, менше закомплексований.
А: Але «на сонці – в Каховці» – кльово вийшло.
К: Екстра, та ... А ... в кінці? Та. Шось то я хтів сказати ... з того всього призабув. Ага, я хотів про той новий проект розказати. Не знаю, наскільки тобі Ростік висвітлив. Ну, то така міні реклама, справа в тому, шо більше реклами того проекту не буде.
А: Ексклюзив від "Скрябін".
К: Та. Група називається «Гроші», то є група Ростіка і грає вона такий дуже саркастичний панк-рок, там дуже багато матюків; кліпів тої групи ви не побачите, хіба шо на якихось нелегальних касетах і касети тої групи так само нелегальним чином будуть розповсюджуватися, тому шо я не думаю, чи знайдеться той сміливець, який би їх випустив.
А: А хто є учасником того проекту, знов ті самі?
К: Нє, нє, то вже не ті самі. Головна людина – Ростік, решту я просто не викрию.
А: Тобто це неможна?
К: Нє. Я займаюся, так би мовити, музичним навіть не продюсуванням, продюсер того всього – Ростік, я ж записую ту групу і також є звукорежисером.
А: Ну, шо ж, Кузьма змінює професію, змінює орієнтації ... музичні ... Знаю точно, шо ти вже відпочив, якшо це можна назвати відпочинком – 10 діб за кермом, - але знаю, шо ти отримуєш від цього максимум задоволення. Стільки ж скільки від музики, чи любиш більше машини?
К: То зовсім різні речі. Машина тобі дозволяє сконцентруватися на чомусь іншому, ніж музика, і, власне, та переконцентрація мозку і взагалі фізичних сил дозволяє людині відпочити. Тобто одна половина працює над іншим, а та, яка до того працювала, відпочиває.
А: і ти відпочиваєш від музики, але дуже любиш подорожувати. Скільки діб ти можеш сидіти за кермом, абсолютно не спавши і не ївши?
К: Ну, не спавши і не ївши – не знаю, але от остання подорож буда до Лондона, ми їхали всілякими такими закутками на машині, доїхали до кінцевої точки Європи, практично, після якої починається 8000км води до самого Нью-Йорка. Точка називається Land's End, вона є 500 кілометрів від Лондона ше на Захід. І нам вийшло з Києва до «кінця Землі» і назад 7200 кілометрів. То було за 11 днів, з яких, практично, я 8 сидів у Лондоні і нічо не робив, нікуда не їздив. Так шо ці 7 тисяч – то є десь 4 дні.
А: Ну, шо ж, один рекорд ми вже знайшли тут, в Каховці, і перший рекорд від "Скрябіна". Почекай, я вчора ше один якийсь рекорд записувала, але зараз вже забула. Я подумаю, а потім пізніше скажу. Ти так розповів з захопленням. Шо тебе найбільше вразило в Англії і ... відпочинок для людини чи ні така стресова ситуація, коли вона бачить неймовірну кількість якихось речей, які можуть вразити?
К: Ти знаєш, нє. От ми прийшли до висновку після того, коли приїхали, шо ми за один раз побачили задуже багато. Нам не треба було робити ті кроки по дорозі, заїжджати в Австрію, в Словаччину, на кожен замок дивитися, коло кожного фотографуватися, питатися, шо то таке, потім їхати в Мюнхен, в той замок Людовіка в Альпах, потім Люксембург, Бельгія, Голандія, Франція – забагато того всього було. Якшо би ми їхали цілеспрямовано в Англію, то я б мав одну таку сконцентровану, спрямовану думку. А так я приїхав – і, по-перше, сильний мінус того всього –я не вірю, шо там був, тому шо я то всьо бачив накупу, розумієш? І воно якось в голові не вкладається, може, за якийсь час поскладається. Але з Англії, от так дуже відділено, мене дуже вразила стабільність тої країни. Та консервативна, ну дуже консервативна, тобто ті закони, видумані тисячу років тому і вони ше мільйон років будуть панувати в тій країні, розумієш, там людина просто себе чує якось впевнено.
А: І ше тобі дуже сподобалось їздити навпаки.
К: Та, то окрема розмова. Та треба показувати, а не розказувати навіть.
А: А ти не знімав?
К: Знімав, я вам дам. Покажете.
А: Ну, шо ж, будемо чекати новий відеокліп чи то відеомандрівку від Кузьми.
К: Я переконаний, шо я єдиний, хто проїхав ... Справа в тому, шо ми дійсно питалися, чи була машина з українською реєстрацією в Land's End – не було, моя була перша.
А: Майже ніхто з музикантів вже не їздить за кермом, вони взяли собі водіїв. Чого ти не береш собі водія?
К: Я не можу собі відмовляти в такій розкоші. Мені дуже то подобається, я ніколи не буду мати свого водія хоча б з того приводу, шо сам люблю тим займатися.
А: Ну, шо ж – Кузьма любить сам бути за кермом, і, напевно, саме тому він і є так довго на естраді і саме тому він є серед наших лідерів.
К: Можу собі водія найняти, шоб його катати. Я буду його возити. Він буде водій, а я буду його возити.
А: На порозі нового тисячоліття ми зараз багато говоримо про музику минулого і майбутнього. "Скрябін" буде належати до музики ХХ століття? Чи до ХХІ ?
К: Я думаю, шо ми лишимося в своїх улюблених 80-х роках. Звичайно, буде з'являтися якась там актуалізація в тій нашій творчості, але я думаю, шо то не буде причетним до "Скрябіна". Ми будемо робити музику під якимись новими лейблами, під тим же Молотовим чи такої сучайсної технократичної музики, але то не буде "Скрябін". Я собі той "Скрябін" уявляв колись таким, знаєш, шо то буде кавалок мого дитинства, я собі так вирішив залишити його назавжди. скільки б він не проіснував, але то буде кусочок 80-х років.
А: Ну 10 років – це також якась межа чи кордон, за який треба переступити. Чи ти не відчуваєш, шо шось таке особливе відбувається цього року в вашому житті?
К: Після якогось часу я дуже не долюблюю таке свято, як День народження, тому шо ти починаєш собі уявляти, шо з нагромадженням (Анжеліка знімає з Кузьми Сонечко). Добре, шо не той, шо кусається. З нагромадженням тих років, знаєш, якось починаєш задумуватись про них. Раніше, коли їх було менше, ти про то не думав. І так само зі "Скрябіном": я вирішив просто не рахувати ті роки, шоб воно не було ні твоїм багатством, ні твоїм багажом тяжким.
А: А правда, шо в "Скрябіні" незабаром з'явиться новий учасник – Марія-Барбара, яка буде солісткою разом з тобою? Просто є така маленька копія, яку ми не можемо ніяк показати, ну але...
К: Я обіцяю. Обіцяю. Я привезу і прийду з нею. Ну, за відшкодування збитків студії я відповідальності не несу.
А: Вона дуже активна дівчинка!
К: Надзвичайно активна. Єдина причина, чому ми її не брали в Каховку – то мені шкода було тих теплоходів.