ПІСЕНЬКА ВАР"ЯТА

Я не можу спати тепер і вночі
І не можу їсти зелені овочі
Бо сон мені приснився
А в тому сні мій дім згорів
Шо то означає - напевно я здурів

Чорно-білий телевізор показує війну
Ворожки ворожили, шо скоро я помру
Волосся випадає бо сірчану кислоту
Разом з ранковим чаєм щоранку жадно п"ю
Шалений світ ,а я в нім живу
Напевно через то я по ночам не сплю

Вже сил не вистачає подій спинити біг
Десь знову хтось вбиває, хтось з голоду поліг
Летять ракети в космос - мільярди у трубу
Але вже ті вродились хто врешті-решт спасуть
Той шалений світ в якому я живу
Через котрого я вже і по ночам не сплю
1989 р.


ГІМН МОЇХ МРІЙ

А коли прийде час залягти в теплі ліжка
Ми підемо туда де для нас є повно місця
Де сонце є кожен день і кожну ніч світить місяць
Ми будемо жити там де для нас є повно місця
А ви залишайтеся тут в тому засраному світі
Де злість і ненависть цвітуть і купи сміття ніби квіти
Є в мене мрія одна і та мрія мусить здійснитись
Я свй світ вже бачив колись - він мусів мені приснитись
Мої мрії на хмарах живуть вони люблять зверху дивитись
Як вітри хмари ті проженуть мрії будуть до низу валитись
1989 р.


КИЦІ

Світ змружився сховався вниз від сонця
В підвали і глибокії півниці
Там де ходять сірі щурики
Там де бігають чорні, брудні киці
Закрили людям очі гроші й слава
Одні збрехали, інші брешуть далі
Совість всі свою згубили
Як ті ключі від квартири
Де той рай, який так шукаю я
Де той рай, та далека країна моя - її тут нема ...
А алкашам бо все одно то й добре
І дурнів не образиш таким світом
Небо із сірого стало зовсім чорним
Дерева в коминах котолень згоріли
Ми йдемо в двері на яких написано ВИХІД
Ми будем їсти те, шо давно з"їли
І жити в неможливому для життя світі
І розумітись мовою диких звірів
1989 р.


ХЛУХИЙ СЛОН

Слони тікають з зоопарків
А вулицями їздять танки
Виють страшно сирени
І в небі гуркотять ракети

А ти того всього не чуєш - не бреши, не бреши
Ти просто - напросто не хочеш і мовчиш, і мовчиш

А я щоранку добре чую
Як наше місто бомбардують
Як кричить мала дитина
Бо в дитини тато гине
1989р.


РАПИ ПРО ДЕСЬ

Прокляті демагоги, вперті педагоги
Нам в мозок хочуть вбити, шо завжди треба вчитись
А ми то завжди маєм десь
Вам трохи то вдавалось, мені вже теж здавалось
Шо я вас розумію і так брехати вмію
Тепер брехню я маю десь
Бо я всьо добре знаю і НАВІТЬ вже кохаю
Свою батьківщину кохану Україну
Чомусь то завжди мали десь
Тепер той сон минувся нарешті я проснувся
Розплющив свої очі дурне шо серед ночі
Співаю свої рапи про десь ...


ЛІФТ

А ліфт пливе все вгору, вгору
Він скоро досягне небес
В котрий вже раз виходжу на той дах
Шоб стати знов на парапет
І вже готовий, вже готовий
Летіти тільки, тільки вниз
Та шось мене ше тут тримає
То твій стриптиз
Ти розіпнеш мене на ліжку
Свої тортури розведеш
Я буду, буду твоїм в"язнем
Та ранок все-таки прийде
І знову, знову, знову, знову
Обов"язково буде ліфт
Та я як завжди, так як завжди
Не впаду вниз...
Я айсберг прагну допомоги
Як допомога ти прийдеш
Підставиш своє зимне тіло
Та разом з сонцем відійдеш

І ти є тут, так ніби тут
Та тільки то крихкий міраж
Ти не зі мною, ти не зі мною
Ти знов десь там
1989 р.


СОН З ВІДКРИТИМИ ОЧИМА

В мене є чудний товариш і час він проводить гарно
Пом"яті гроші в воді мочить і шоби сохли клеїть їх на ванну
А гроші висихаючи стають зовсім новими
І він йде з ними пити свіже пиво

А вдома в мене чорний кіт він любить їсти свіжий білий хліб
А комісійну з м"ясом ковбасу не їсть, бо я йому і не даю
А ше він ловить горобців
І ховає глибоко, шоб їх ніхто не з"їв
Цілковитий спокій і наші серця
В одному ритмі забивають цвях життя
Нічо не рушить той мертвий стан
Один минувся день, а другий настав:
Сон з відкритими очима - найстрашніша із хвороб
Є вдома в мене гарна книжка, яку я навіть прочитав
В ній написав хтось про людину, якій бог розуму не дав
На щастя в мене розум є, та тільки от не знаю де ...
1989 р.


ТЕЛЕВІЗОР

Ми телевізор вдома маєм
І кожен день його включаєм
Спочатку будем оглядати
А потім довго розмовляти
Про гвалти і морди, розбої і форди
Про гарних звіряток і бридких дівчаток ля-ля-ля
Бо кожен день одне й то само
Змінити ми не маєм права
Спочатку будем оглядати
А потім може розмовляти
Про гвалти і морди, розбої і форди
Про гарних звіряток і бридких дівчаток ля-ля-ля


СПОКІЙ І НАВПАКИ

Я запалюю сірник зовсім іншим боком
Я не хочу жити там де постійно спокій

Хто придумав дивний світ де давно вже не горить
Хочу завжди бути тим, хто так любить чути дим

Хочу стати я орлом і літати десь високо
Хочу бути рибою - жити там де все глибоко

Або жити на зірках, або жити під водою
А середнього нема ... і туда мені дорога де темнота ...
1989р.


ЦІЛЕ ЖИТТЯ

Наші будинки мають вікна, але вони їм не потрібні
Бо в ті прозорі, шкляні шиби дивляться тільки злі події
Треба замкнути вікна щільно і покривалом застелити
Шоби і ми і всі сусіди змогли спокійно собі жити
ЦІЛЕ ЖИТТЯ ...

Наші будинки мають двері, а то вже зовсім без потреби
Бо двері ті можна відкрити, а так нам дуже страшно жити
Всі так подібні на злодіїв і кожен може в тебе вкрасти
Треба забити двері навхрест і по той бік з ножем чекати
ЦІЛЕ ЖИТТЯ

А сама краща річ в будинках то є підвали і півниці
Там можна жити й не боятись, шо шось на світі може статись
Шо хтось подивиться у вікна, шо хтось зайде у наші двері
Бо там того всього немає, то самий основний критерій нашого життя
Без вікон, без дверей
Без друзів, без людей
Без вчинків, без подій
Без нових ідей
І так ЦІЛЕ ЖИТТЯ ...
1989 р.


ЧОГО ТІЛЬКИ Я НЕ ЗАСНУВ

Спить земля, спить
Чути, як ріки течуть
Чути, як вітер сопе
Як зірки по небі пливуть
Дерева стоять в тишині
Як сторожі вашого сну
І страшно мені в темноті
Чого тільки я не заснув
Бо бачу кругом ворогів
І лити би кров їхню хтів
І бився би, воював
Та знаю, шо то всьо обман
А прийде білий день
І встануть всі від сну
І буде так легко всім
Чого тільки я не заснув ...
1990-91 р.


ПОЛІГОН

Жовта шкіра огорожі
Кров"яні судини рік
Густий ліс грудної клітки
І болотища мозгів
Полігон ваших злих ідей ...
Їдуть танки дармоїдів
Літаки брехні летять
І біжать вперед солдати
Іх життя вбивати вчить
Полігон ваших злих ідей ...
А у напрямку атаки
Є мішені наших слів
Кулі дикої озлоби
Часто попадають в них
А слова пусті і мертві
І як вітер неживі
Хоч щойно на землю впали
Знов підносяться з землі
Полігон ваших злих ідей ...

А над цілим тим дурдомом
Світить сонце кожен день
І хоч в нього теж стріляють
Сонце зависоко є
Полігон ваших злих ідей
Вам не забити мене
Я весь у мріях і снах
Так так , мене тут нема


ТРИВАЄ ВІЙНА

Посварились глухі і сліпі
І рішили воювати
Глухі склали собі новий гімн
Сліпі собі зробили новий прапор

І біжать вперед глухі
Наступом сліпих лякають
А сліпі, шоб налякати
Страшних пісень їм співають

То побачили німі
І рішили їх мирити
І шоб того домогтись
Стали ніби говорити

Та не чують їх глухі
А сліпі не бачать сенсу
Аж за ту страшну війну
В мертвих заболіло серце

Чорна хмара - то буде дощ
Їдуть танки - то вже війна
Най воюють глухі і сліпі
А німих най заїсть біда ...
1990-91р.


СОННИЙ БЛЮЗ

Хто хоче спати - не для нас
Ми йдем туда де слів нема
Де прекрасні сни всі наяву
Чи я колись туди дійду

На дворі повно темноти
Їм нас ніколи не знайти
Ми тихо сядем у кущах
І най собі минає час

І поки так минають дні
І ми з піснями так одні
І нам так хочеться лягти
Та знову нас оточать сни
1990р.


ЗА ВЕСЬ ТОЙ ЧАС

Той вітер то страшний дивак
І зовсім робить всьо не так
Якби я силу його мав
Докупи хмари би збирав
Най буде дощ
Най миє нас
Най миє бруд
За весь той час
Зимні краплі моїх сліз
Вкрили землю як роса
Хто не спав не бачив снів
а я завжди тільки спав
Через то коли відкрив
Очі, сльози потекли
Не спинити вже тих сліз
Такі файні були сни
Втікає дим крізь пальці
Не втримати його в руках
І скільки не старайся
Він собі як вільний птах

А я так хтів тримати дим
Затиснув пальці аж до крові
Та залишились пусті
Мої скривавлені долоні

і постскриптум

Повертайся до здоров"я мій малий
Вже всьо добре, вже всьо океу
Може зараз і не більше ніж тоді зла
Просто ти тоді про нього трохи менше знав

Повертайся до здоров"я, з ними жий
На роботу йди і свої гроші май
А як буде дощ - то парасолю бери ...
Жий як ВСІ, будь як ЛЮДИ
1990-91р.


ЗГОРЕНА КРОВ

Як по вулиці йдеш всьо очима гризеш
Зимні лиця сумні, сумні маски як сніг
І ти гріти хотів свою кров підпалив
А коли догорів залишився один
Не йди вже, не йди вже до них
В твоїх жилах інша, бо згорена кров
Лишайся, залишайся один
Не вернеш до життя то шо знищив вогонь,
то з чим спорив вогонь
Вночі спиш і у снах просиш допомогти
А коли прийде день - червонієш за сни
Гордість крила дає - і ти вільний, як птах
Шоб коли впаде небо лежати в брудних ногах
Свій малюєш портрет чорні фарби береш
Товстим пензликом робиш риси тонкі
Там де очі ставиш дві плями і в них
З повнотою пекельною цілий той світ ...
1991р.


А НА ДРІМЛЕНДІ ВСЬО ПРОСТО

Будь спокійний - то всьо мине
Недармо час заховався в годинник
Буде добре, а може нє
То не важно - всьо буде іншим
А на дрімленді так було просто
То такий собі файний острів
Там завжди є кольоровий дощ
А кожна хмара то торт
І так тихо тепер мені
Хтось обіцяв і забувся про совість
А я як дурний вірив в то
Читав газету, а думав, шо повість

навколо нас болото і наше чисте взуття
покрилось шаром тієї бридоти
- покрилось шаром життя
в повітрі ше багато кисню але воно як вода
і вперто лізе в мої легені - життя ...

Правда як гірчиця - аж сльози йдуть
Тебе в тому морі вже не віднайдуть
Ти навік згубився, назавжди зчез
Десь той дивний острів в морі є ...
1991р.


І НА ПРОЩАННЯ

Не питайте мене про годину
Мій годинник йде в інший бік
Не лякайте мене своїм криком
Мої вуха не чують зовсім ніц

Не дивуйте мене багатством
Я багатий такий, як ніхто
І шо з того шо пусто в кишенях
Ваші кишені забиті гімном

Не кидайте в мене своє каміння
Ви колись тим заб"єте мене
Не кажіть шо я винуватий
Я сам то добре знаю вже

Не брешіть шо ше можна вернутись
Від дверей загубився ключ
Тож прощайте, я йду трохи далі
Там є інші двері і я в них зайду
1991р.


ГОРИТЬ І СПАЛЮЄ

Не гасне, не гасне, не гасне
Горить і спалює мені тлен
То небо, ті ночі, ті очі
І нашо я вигадав тебе

Де сили знайти, шоб забути тебе хоч на день

Не тихне, не тихне, не тихне
В голові моїй голос твій
Вертаюсь і каюсь, і знаю
Не було інакше, бо я такий

Не будь дурний на цілий світ злий

Не можу, не можу, не можу
В рожевій масці грати театр
Заболить, застогне, заплаче
Бо то є правда така

А солодка є тільки брехня ...
1991 р.


А ЯКБИ Я ...

А якби я темна ніч
Малював би на небі зірки
Сумні хмари і чорний ліс
Царство сну розмаїтих снів

А якби я світлий день
Повно сонця і море пісень
Дивні квіти з безкраїх полів
Бо і такі бувають в нас дні

А якби я синьокрилий птах
Ніс би щастя під кожен дах
Всівм би радість дарував
Ніхто б не жалів, шо я прилітав

А якби я був мудак
Всьо робив би зовсім не так
Перевернув би цілий той світ
А то чисто таким є ти

І я знаю, якби ти міг
Ти міняв би цілий той світ
Там де сухо налив би води
Та не знаю нашо то тобі

Бо всьо має свій певний плин
Певний план і певний престиж
Певну певність, шо добре так
А хто змінить назвуть мудак

То не ми придумали світ
То не з нас запитають за гріх
То не нам будуть дякувати
Може поки не пізно ліпше піти...
1991 р.


ДВА ВІКНА

В мене є два зовсім різних вікна
Одне сухе, а на другім вода
В одному сонце, а в другому ніч
В одному літо а в другому сніг

І в тому є найбільша моя біда
Шо бачу я відразу обидва вікна
Не можу дивитись в якесь одне
А так би було добре - але так не є

пр-в
Гей скажіть мені, ше в кого з вас
Є такі вар"ятські два вікна
Розбирає мене дике зло
Заплюю і знову мию шкло

В мене є два зовсім різних вікна
За одним долина, за другім гора
Під одним стоять всі друзі мої
А під другим всі мої вороги

І в одне кидають гімно і плюють
А в друге гарні квіти кладуть
В одному сльози а в другому рай
В тому білий хліб а там чорна земля

пр-в
Гей скажіть мені, ше в кого з вас
Є такі вар"ятські два вікна
Розбирає мене дике зло
Заплюю і знову мию шкло

В мене є два зовсім різних вікна
В одному секс в другому війна
В одному ліс в другому дрова
В одному хмари в іншому дах

В одному стіни в другому степ
В одному воля в другому нє
І в тому є найбільша моя біда
Шо бачу я відразу обидва вікна
Не можу дивитись в якесь одне
А так би було добре але так не є ...
1991 р.


З ВИСОКИХ ПТАХІВ

Він вмер і тепер
Ми живем, а він нє
Літати хтів і полетів
А для тих хто не вміє не треба високих дахів

Не маєш мрій - не живи
Не маєш крил - не лети
Зроби так, як зробив він
А для тих, хто не може не треба високих птахів

А всі собі живуть
І їдять, і сплять
І мають щастя, і мають всьо
Бо для тих, хто малий не треба високих дахів
1991 р.


ДІЙТИ ХОТІВ

Яскраве світло б"є по очах
Яскраве світло псує зір
Я на такий ефект охочий
Бо стався я як дикий звір

Бо як сліпими будуть очі
То не побачать більше вас
І будуть завжди тихі ночі
Замість дикого, як пекло дня

А сильні звуки б"ють по вухах
І сильні звуки псують слух
На той ефект я теж охочий
Не хочу мати чуйних вух

Бо як глухими будуть вуха
То не почують ваших слів
І не залізе мені в серце
Хробак заздрісної брехні

А мудрі думки псують настрій
Не думай більше проживеш
Чим менше знаєш, більше хочеш
І більше шансів, шо дійдеш ... туда, куда дійти хотів .
1991 р.


ДОЩ ЗЛИХ КУЛЬ

Потримай смерть в руках і ти почуєш життя
Стільки років живеш і не знаєш то як
Коли право є на великий гріх
Скористатись тим правом чи ти би зміг
Дуло стріляй, дуло вбивай
Хто ше живе най сюда йде

пр-в
Дощ злих куль нас застав
Змокли ми під дощом

Глянь заходить сонце, але то не кров
І не всьо шо пече, то вже вогонь
Візьми мою долоню притули до губ
І я спечу собі шкіру, я колись так вже був


Добро не знай, зло пам"ятай
Будь так як всі, всі вже як всі

Ти вийшов на подвір"я і став лицем до стіни
А за спиною розташувався правосуддя кортеж
Спочатку була черга, а потім одинокий залп
І потім лікар доповів, шо наступила смерть

Ти прожив тільки пів життя
Другу проміняв на пропуск в небеса
Ти напевно зробив людям зло
І напевно непробачальним є воно ...
1991 р.


ЗАКОХАНИЙ АЕРОПЛАН

Десь на землі такі поля
На тих полях росте трава
Поміж травою є квітки
Які всім хочеться знайти

І був собі аероплан
На ті поля шо день літав
Шо день шукав тамті квітки
Закоханий аероплан
Закоханий аероплан собі літав ...

Він мав подібні два крила
Мотори тоже було два
І як злітав у небеса
Раділо серце глядача

Та жив у полі вітер злий
Одного разу так подув
Шо притиснувся до землі
Закоханий аероплан
Закоханий аероплан на землю впав ...

Лежав він рік, а може п"ять
Заріс травою флюзеляж
Крила квітками заросли
Які шукав аероплан

Та не потрібні вже вони
Мотори більше не шумлять
Ніколи більше не злетить
Аероплан у небеса
Закоханий аероплан в траві лежить ...
1991 р.


ТОЙ СМАК

Вертаю в пам"яті дні, ті
дні коли було добре мені
Вертаю в пам"яті дати. щасливий
з того шо є шо вертати

Давно злетів дим перших сигарет
І зараз я віддав би ціле життя
Лиш би вернути легкий диму прах назад
Давно то було - перший алкоголь
Я встиг забути навіть його смак
А зараз я віддав би ціле життя за той смак

Так в світі пусто тепер - я ше живу,
а так ніби вже вмер
Бо всьо, шо є я вже взнав і нема нікого,
хто б мене здивував

Є довгожданний мир залягаю
в теплі перини снів
І не хочу вже того,
чого цілу війну так хтів ...
1992 р.


ТАК НІБИ ЛІТАЄШ

Сирий підвал і твої очі
Ти бачив птахів і хтів літати
Але всьо дуже не справедливо
Ти маєш повід, а птахи крила

Ножем під серце ріже совість
Стікаєш кров"ю тихо і мирно
Бо совість знає, шо ти дав слово
Ти дав їм слово не бути іншим

А знов міняєш свої плани
Міняєш руки на легкі крила
Міняєш шкіру на легке пір"я
Міняєш віру на невір"я

Сидиш в підвалі. Птахи не згідні
Мінятись пір"ям і ти про то знаєш
В підвалді темно, в підвалі сумно
Так тихо і добре так ніби літаєш...
1992 р.


. . .

Не кажи нічого
Ліпше промовчи
Зачекай аж прийде
Глупа темна ніч

Бо як темно легше говорити слова
Бо як темно легше пам"ятати слова
Бо як темно легше ховати свої очі
десь в твоїх очах

Не пиши до мене
І не чекай листа
Папір то мій ворог
Міняє слова

Не питайся чого мені сняться такі сни
Не питайся чого вночі добре так мені
Не питайся чим перед тобою завинив
шо таким став на світ злим...
1992 р.


ЗОВСІМ САМ

Приходив день він не піднімався
Коли всі йшли нерухомо лежав
А як всьо гасло то загорався
І цілу ніч одиноко палав

Ціле життя прожив сам
Сам був зовсім сам
Робив всьо сам
Сміявся і плакав сам
І сам собі знав

Дивився на світ своїми очима
Ніколи не брав чужих очей
На всьо мав своє мірило
А в результаті не мав дітей

І знав шо він великий філософ
І дуже радів шо не такий як всі
І ніколи не сипав цукор
А замість нього сміливо брав сіль
1992 р.


І НЕ ТАМ

Всьо так легко і добре
Було досі в житті
Двері відкривались мені майже самі
І я йшов я летів просто до неба брам
А попав а попав і не там

І не там живете ви
І не там хочу жити я
І не там можна віднайти
Шо є правда а шо брехня

А ви не зліться на мене
Я сторожую добра
Шоб ніхто коли сплять всі
Добро не розкрадав
А як побачу загавкаю
Гнівний голос подам
Давно вже сторожую
А добро і не там.
1992 р.


ЯКБИ НЕ БУЛО СНІВ

Закрий свій писок набери до нього води
Вже не минути ніяк біди
Будь мудріший не трать на дурно слів
Могло бути і гірше якби не було снів

Якби не було снів - світ був би без кольорів
Якби не було снів - ніхто б не знав про вогняних птахів
Якби не було снів - я б давно вже жити не хтів

Вони не вперті то дика глупість керує життям
Ніхто не бачить - напів дороги закінчився шлях
Зраділо сонце заходить і місяць зрадів
А так було би добре якби не було снів

Не роби погано не берись робити добра
Не дивись на Ісуса - він жив давно
і таких вже нема
Тебе задурять в ріку без берегів
І вже давно задурили б якби не було снів.
1992 р.


НЕ ВЕРТАЙ МЕНІ БОРГИ

Побудуй дім чотири стіни
Помалюй їх в колір який до вподоби тобі

І живи і щасливим будь
Я за твоє щастя ковток гіркої правди п"ю
Нехай сонце тобі є шодень
І не думай вертати мені борги

Ну а я вже звідси піду
Бо всьо шо я для щастя мав за дрібниці віддав

Мені не сумно і я не боюсь
І то не сльози на щоках то падає дощ
Я не миюсь коли встаю і їм тільки раз
Я не можу спинитись вже палити свій час

А ти живи і щасливим будь
Я за твоє щастя ковток гіркої правди п"ю
Нехай сонце тобі є шодень
І не думай вертати мені борги
1992 р.


РУКИ

Чиї то руки на моїх плечах
Лежать чекають ніби звір
Я добре знаю чого вони хочуть
Вже кілька років чую там їх

Чи їм сніданок чи мию ноги
На плечах пітний потиск рук
Аж гнуться мої слабі плечі
Сильні руки мої плечі гнуть

Не можу так не можу так більше
Не маєте права слідити мене
Не треба казати шо маю робити
Яким маю бути пустіть же мене

Та руки лежать так тихо підло
Аж я не чую майже їх
І варто невпевнено захитатись
Відразу опинюсь на мокрій землі

То руки штовхнуть мене і будуть тримати
Не будуть давати піднятись мені
Вже кілька років стараюсь йти впевнено
На то трачу сили аж градом йде піт
1992 р.


НІЧНИЙ ПЕРЕЛІТ

А прийде ніч до тебе літаю
І сам того не знаю
З тобою довго розмовляю
І кажу багато чудних слів

Не знаю де беру я крила
Вони несуть мене сміливо
Не знаю де беру я сили
На той нічний переліт

Зірки мені дорогу кажуть
Куда лечу я добре знають
Бо я їм все розповідаю
Про то де ти живеш

Нічні птахи зі мною літають
Вони мені співають
А місяць хмарами малює
Тобі всі мої сни

Роса мені змиває очі
А вітер обтирає губи
І всі мене отак голублять
Бо знають - з тобою буду я

Старий туман мене вбирає
В свої мохнаті лахи
І я стаюся легший за сніг
І лечу в нічний переліт
1992 р.


АНАТОМІЯ СНІВ

Пішов день прийшла ніч
І на всіх хватить снів
Дивних снів про любов
Про червону як кров

Лапай вітер за хвіст
Збирай зірки в воді
Кольорова тінь на стіні
Анатомія снів

Пиши на папір нікому не кажи
Не повірять тобі пиши на папір

Роби ріки зі сліз
І кораблі з очей
Ти не бачив ше їх
А вже з ними пливеш

І наперед знаєш де
Бо ти так віриш їм

Пішла ніч прийшов день
Видно всім де шо є
А скажіть де ті сни
Як прийшли так пішли

А я не міг відійти бо не пустили мене
Я тут чекаю на них колись я з ними піду
1992 р.


ЯК НА ХМАРІ

На хмарі живе
Ніколи не йде на низ
Не хоче знати шо він
Внизу родився і ріс

А на хмарі так тихо так добре
Так тепло так сухо нема нікого
На хмарі дощу нема вітру нема
І грози нема. На хмарі так як на хмарі

На хмару попав
Від вас тікав аж не бачив де
Вас так добре взнав
Шо ніколи вже не прийде

Сміялися всі
Як падала з хмари вода
Бо думали він
Сидить мокрий і плаче там

А на хмарі так тихо так добре
Так тепло так сухо нема нікого
На хмарі дощу нема вітру нема
І грози нема. На хмарі так як на хмарі
І грошей нема і війни нема і брехні нема
І ножів нема і крові нема і нема вогню
Котрий мрії нам палить тут...
1992 р.


РОЗБИТЕ СЕРЦЕ

Треба мати час а де його взяти
Мусить всьо зламатися якшо довго ламати
А хто сказав шо найкрихкішим матер"ялом
в світі є прозоре шкло брехав бо не знав
Вчора впало на асфальт серце моє
і розбилося а я кавалки збираю

Ночі то є час на сни вони вогнями палають
Гріють моє серце сни як піч
До червона нагрівають
А як прийде день і я відкривши очі впущу
в душу правди злий мороз
Воно нагріте змерзає
Серце моє вже як камінь і крихке як шкло
впало вчора на асфальт і розбилося
І я кавалки збираю
1992 р.


КИДАЙТЕ НАС

Коли корабель тоне щурі тікають з нього
Вони бояться мертвого корабля
Нас тут вже забагато і не один я знаю
Корабель наш забити хоче вода

Ви є мудріші набагато ліпші
Розумніші за нас в сто раз
Кидайте нас

Ви хитрі і підступні, а ми всі зробим вигляд
Шо вашої не помічаєм брехні
Ви нас кидайте в воду коли ми будем спати
Ваш корабель страшніший від води

Я не боюся плисти ви мене добре вчили
Ви все казали шо вода то смерть
Я смерті не боюся і може то неправда
Але я вже обігнав корабель...
1992 р.


ЗРОБІТЬ ПТАХА РАБОМ

Намалюйте мені сіре небо і дощ
Сумні брови і ніс сумні очі і рот
Темний одяг на плечі мої закладіть
Я за вами піду де я маю йти

Не подібний на вас то міняйте мене
Не камінь я пластелін і тіло моє м"яке
Зробіть з рук ланцюги зробіть з ніг ланцюги
Ваш наказ то вже вирок вас міль"йон я один

Маю крила то вирвіть маю кров то спаліть
Маю мову забийте сльози теж заберіть
Зробіть з мене сліпого і німого як сон
Зробіть з мене дурного зробіть птаха рабом

Я не буду впиратись я мовчав і мовчу
Скажете нести прапор я його понесу
Скажіть шо я винуватий покараюся сам
Буду палкою бити себе по плечах

Замість маю літати буду жити рабом
Замість маю співати буду як змія
1992 р.


А ЗВІДКИСЬ ЙДЕ СМЕРДЮЧИЙ ДИМ

Ти не правий ти кожен день чекаєш дня
І не кажи шо то не правда - то не є брехня

Ти був такий добрий ти всіми роздавав
Лишився ти збоку лишився ти сам
Тебе вже забули тебе вже нема
Ніхто не спитає як в тебе життя
І як йдуть діла ...

В твоїх очах жевріє тихо тихий страх
Дзеркало не бреше я добре бачу - ти боїшся

Не спи не сни мордуйся думай і рахуй зірки
Нема вогню а звідкись йде смердючий дим
1992 р.


ЖИТТЯ ТО КЛОПІТ

Ти міряв кроками своє життя як я
І в тебе вийшло триста років
А стільки люди не живуть ніде
Допіру клопіт

Ше вчора твої очі мали колір дня
І в них стояли теплі сльози
Життя коротке і смердюче як весна
Допіру клопіт

Як був малий я все чекав на день
коли всьо буду знати
І тільки нині зрозумів шо день такий
прийде коли я буду так лежати

Лежать великі руки шкіра як сосна
Ти ними заробив на камінь
Глибоко в землю закопають твої сни
І скажуть амінь

Комусь ти тато може брат а може просто так
І може будуть пам"ятати
І шоби не забути пишуть ті слова
Де ставлять дати

Ти міряв кроками своє життя як всі
І находив на триста років
І все одно ти хтів би ше пройти хоч крок
А то вже клопіт
Життя то клопіт
1995 р.


НЕМА НІДЕ

Там є тихо і я тобі не скажу де
не може бути мені гірше вже як є
ростуть дерева за законами життя
гілки і корінь в різний бік так само я

Там де спокій ніхто не знає де то є
хтось тихо плаче але все одно жиє
а хтось не витримав зібрався і пішов
до неба крок а я ходив і не знайшов

Я не знайшов тебе нема ніде ніде

Ти ше прийдеш тобі розкажу свої сни
далеко десь чекають гори золоті
а під горами тепле море і пісок
ходи до неба і наберем собі зірок

Ти вже знаєш колись я так багато мав
комусь віддав а так собою і не став
знов буде зимно небо вже таке як кров
до нього крок а я ходив і не знайшов

Я не знайшов тебе нема ніде ніде
1995 р.


3 (три) БРУДНИХ ЛЮДЕЙ

Три три брудних людей
Йшли по світі і шукали себе
І себе вони ніде не знайшли
То чого нема не знайти ніколи

я я не буду вже брехати бо я
стільки брехав і сам того не знав
я не буду вже брехати бо ти
віриш мені завжди завжди

По зимі нам забракло весни
Вона одна а нас було три
Я шукав де живуть мої сни
А то чого нема не знайти ніколи

я я не буду вже брехати бо я
стільки брехав і сам того не знав
я не буду вже брехати бо ти
віриш мені завжди завжди

Ше рік а вже було п"ять
Три людей люди брудні як я
Не шукай людей інакших дай спокій
Бо то чого нема не знайти ніколи

я я не буду вже брехати бо я
стільки брехав і сам того не знав
я не буду вже брехати бо ти
віриш мені завжди завжди
1995 р.


МІЙ ШЕ ОДИН ДІМ

Так цілий день падав сніг
Висів над містом як смог
Я свої двері закрив
На великий замок
Ніхто відкрити не міг
Шукали ключ цілий день
Так падав сніг
Як тільки міг
Хтось два рази приходив
Питав мене десь нема
І нашо людям той сніг
І нашо людям зима
А десь є теплий пісок
Велике море як сон
І теплий час
Шо йде для нас

Я збудував на вікні великий гарний дім
І він є точно такий як я давно вже хтів
Великі вікна і сходи аж на саму гору
Я кожен вечір по сходах на хмару свою

йду я там сплю

І скільки я не живу
Передімною стіна
Така прозора як тінь
Стіни не видно кінця
Якби мене хто пустив
Я всьо шо маю віддам
Бо там є ти
І мої сни

А цілий день падав сніг
Висів над містом як смог
Засипав шо тільки міг
Не видно навіть зірок
Засипав наші горби
Засипав мої сліди
Де я ходив
Шукав тебе
1995 р.


РОЖЕВЕ МОРЕ "ПЕЙЗАЖ" або МОРЕ НА СТІНІ

На пейзажі неіснуючого моря мої кораблі
Пливуть і пливуть не перший рік і шукають землі
Можна пензликом зробити тонкий горизонт
Можна гори можна ліс але то вже не то

Пливуть: нехай пливуть кораблі
Шукають: най шукають землі
Не хочуть: най вертають назад
Все одно: не знайдуть бо нема

На пейзажі неіснуючого моря дивний колір води
Хтось його придумав сам через то не шукай не ходи
Кораблі ніби риби ніби птахи бо то з моїх снів
Ти таких кораблів не найдеш хоч би дуже хтів

Пливуть: нехай пливуть кораблі
Шукають: най шукають землі
Не хочуть: най вертають назад
Все одно: не знайдуть бо нема

На пейзажі тихо, тепло, празник, свято, сонце добре як ніч
І ніколи не буває так насправді в житті
Море наше є зелене і з заліза так страшні кораблі
І керують кораблями капітани: п"яні і злі через то
Нехай пливуть кораблі мої
Шукають: най шукають землі
Як хочуть: най пливуть собі так
Десь далеко має бути земля
Така сама рожева як та вода
1995 р.


НЕ БУДЬ ТАК ДУРНИЙ ЯК Я

Не треба не йди
Там темно і ти
Заблудишся сам
Не будь так дурний як я
Я стільки ходив
А не видно слідів
На правду слабий
А ти не будь так як я дурний

Коли б я до дому не прийшов
Мене все чекає там ніхто
Я з ним сиджу за одним столом
Так і живемо разом: я і ніхто

Всі мудрі книжки
Не варті біди
Навчила біда:
Не будь так дурний як я
1995 р.


до ЗГОРЕНА КРОВ

Хто мудріший той вміє завжди обійти біду
Я готових сто рад маю хочеш тобі дам одну
Як не хочеш лишитися сам не роби добра
Ну бо тих ворогів ти добром наробив собі сам

Не йди вже не йди вже до них
бо мудріший завжди обійде біду
В твоїх жилах інша бо згорена кров
а як хочеш я раду тобі дам одну
Лишайся, залишайся в зірках
бо інакше ти будеш тут зовсім сам
ти добром наробив собі злих ворогів
1995 р.


ЗА ТОНКОЮ СТІНОЮ

Так довго було зимно
Ніхто не знав коли зимі кінець
Так довго було зимно падав сніг
За тонкою стіною
Життя собі летіло десь вперед
За тонкою стіною цілий світ

А як весна то сонце
І потекла вода змивати бруд
А як весна то стаяв чорний сніг

За тонкою стіною
Показують кіно і я там є
За тонкою стіною хтось живе

І було тепле літо
І сонце дало знати шо життя ше в кайф
І було літо сонце гріло всіх

За тонкою стіною
Багато сонця я так добре чув
За тонкою стіною сміх і гріх

Я маю тільки вікна
На двері в мене сили вже нема
Я маю тільки вікна тонких стін

За тонкою стіною
Минається собі моє життя
А я сиджу і дивлюся з вікна


Я ЗНАЮ

Догоріли давно ті дерева старі і сухі
Не лишився від них навіть дим
Дочитались давно мої мудрі і добрі казки
І я знаю вже всьо про всіх

Я знаю там де сонце встає всім завжди добре є
Знаю там де сонце лягає ніколи зла не буває
Знаю шо дощ то вода
Знаю шо хмари то я
Знаю шо небо то ти
Знаю шо хмари і небо будуть завжди
1995 р.


. . .

Тиха добра ніч
Тихо впаде сніг
На долоні тих хто його чекав

Сигаретний дим подихом добра
Petrof і вино і застиглий час

Зупинився час і чекає там
Не чіпай його він належить нам
1995 р.