Інтерв*ю з Журналу "Академія" за квітень 99-го
(повніший варіант зо "СПАТИ", там де виділено курсивом – то є тільки в журналі)
Передмови (наші про наших):
КУЗЬМА
: Шура -- сама добра людина в світі. Можна наробити йому кучу зла, а він того зла не буде відчувати. Він -- сама віддана людина. Певно, найвідданіша людина з усіх моїх колег, яких я тільки мав. Ростик -- інакший. В нього тяжке життя, і він має дуже складний характер, який ускладнюється з плином часу. Тобто він така людина, до якої треба постійно пристосовуватися. Дуже тяжко сприймає критику, я -- теж тяжко. Але так тяжко, як він .... Я -- тиран, а Ростик -- просто дуже вразливий чоловік.РОСТИК: Кузьма -- перший. Він фронтмен, тому завжди у центрі уваги. Але то людина, яка дуже багато працює. Це він навчив мене розуміти та створювати музику. Шура -- нескінченно добрий. У нього вдома завжди якісь люди, він одночасно всім потрібен. Якщо треба віддати останню рубашку -- він це зробить. Як тепер (без сорочки) бути -- то його не цікавить.
ШУРА: Кузьма, як на мене -- то просто Бог у музиці. В житті він трішки тяжчиший ... Щодо Ростика -- то він просто Водолій і дуже тяжкий у спілкуванні. А так ... Ми вже 10 років , то я думаю, ще й 20 років будемо разом. Ми просто друзі, які виросли в одному місті, і живемо зараз практично одним життям ...
Саме інтерв*ю – відповідає Кузьма:
- Група вже вдруге має титул "Краща Поп-Група" України. І коли Скрябін піде у Європу?
-Ми і зараз у Європі . Чи, по-твоєму, ми в Африці живем? А якщо бличжче до суті Твого запитання - то якість нового матеріалу абсолютно відповідає європейським тенденціям. Наприклад московська компанія "Філі Рекордз" випустили на своєму збірнику нашу кавер-версію пісні Depeshe Mode "Behind The Will" українською мовою. "Я Твій Пасажир" називається.
- Але треба йти далі .
-
Дивлячись у чому йти. Якщо в сандалях – незручно, якщо в комфортних туфлях – то можна. Ну , є у нас з Канадою, з Америкою більш-менш серйозні плани. Але нам ще треба нормально посидіти в студії, підготуватися ... Хм-м ... А далі нема куди : там вже Карелія і Нова Земля. Зимно дуже. Навіть літом. Взагалі-то я зараз збираюсь до Лондону на BBC. Є домовленість про зустріч - хочу порозмовляти . Останнім часом від багатьох людей чую , що наша музика подорослішала, та і ми самі серйозніші стали. На вигляд.- А якщо популярність буде падати?
- Все залежить від нас. Ми не намірені здавати свої позиції. Сьогоднішній період роботи нагадує мені час десятирічної давності - голова працює унікально, експерименти вдаються і взагалі все, що робиться - до кращого. Наприклад, дуже приємно, що ми вже маємо за собою "зіркову хворобу" - ну її в болото.
[Був у нас такий період, коли ми дуже спримітизувалися. Люди з боку тієї хвороби, може, навіть не помічали. Але коли я дивлюсь на свої фотки з того часу, таке враження, що на голову наділи якусь картонну корону. ] Неприємна штучка - ходиш, як павлін з пір`ям в задньому місці і думаєш, що ти - пуп землі. А насправді - просто пуп ... За пів-року "хворіння" ми були в студії по кілька годин в тиждень. Для порівняння - останній місяць ми працюємо по 15 годин на добу. Записуємо матеріал одночасно для чотирьох власних проектів плюс людей зі сторони. Цікаво робити щось для сторонніх. Вникати в чужі голови - то так, ніби дивишся, як хтось сексом займається в тебе вдома. На твоєму дивані. Нормальне порівняння - ненормальне. Так що вже цікаво. І музика різна в тих людей, як і вони самі - від cybar punk`а до московської попси - але ми в кожну роботу душу вкладуємо. Імідж студії - сама розумієш.- Реально в Україні заробити пристойні гроші?
-
За-ро-би-ти - то правильне слово. Їх ніхто на халяву не дає і добре робить. Треба добре "шурупати" мозгами, щоб за роботу тих мозгів заплатили. Часом то виходить не найкраще - наслідок моєї чорної сутності, але в більшості просто "екстра".- В чому проявляється твоя чорна сутність?
- Я містик за натурою. І часто-густо, знаючи, що так не можна, випробовую долю - роблю все навпаки. Вірю у випадок, в містику, в гроші, звичайно - тут я реаліст.
- Який з людських інстинктів тебе лякає найбільше?
- Напевне всі. Справа в тому, що саме слово - інстинкт - означає, що відбувається щось, що не залежить від свідомості людини. А то вже страшно.
- Якось вилізла на поверхню з підсвідомості пісня "Війна" Ірини Білик, зі своєю версієюна воєнну тематику з
`явився Андрій Кравчук. І Скрябін теж... Коли я чула ці пісні, думала, Боже, невже щось скоро скоїться?- Цілий час йде якась війна, якщо ти про неї. Я не хотів-би стати пророком. Бо якби так було - я вмер би з голоду - мої пророцтва нікому би не були цікавими. Наші пісні розповідають про дуже конкретні речі - вони всі про нас з вами і то, що з нами відбувається. Добрі і злі, сумні і прикольні - як "Коралі", наприклад. Але завжди правдиві і чесні - тут вже вибачайте...
- Якими ви себе уявляєте років через тридцять?
- Два варіанти. Перший - порослий мохом хрестик на горбочку з надписом: "тут спочиває і т.д.", а другий - спортивні на вигляд дідусі на "Харлеях" у футболках з надписом: "ВІАГРА - друге слово після МАМА".
- А через двадцять. Прийдуть нові амбіційні групи і вам буде мало місця...
- Не треба забувати про наші амбіції. Нас завжди "під
`юджувала" добра, якісна конкуренція і ми прогресували. Ми помремо, як цікава група "на безриб`ї" - коли навколо нікого не буде. Коли з`являться молодші - тримайтеся - ми по молодіємо разом з ними. Маємо, до-речі, новий матеріал - дуже добрий симбіоз старого і прогресивного. Має свій шарм.- Ви здатні на якісь "виходки", аби звернути на себе увагу?
- В нас завжди виходить навпаки. Щоб відвернути. Але тим самим привертаємо ще більше. І слава Богу. Якийсь час тому я підстригся, щоб менше впізнавали - так всі тільки про то і говорили. На вулиці стало легше, але в кожній газеті мусолили.
- Але щоб не забували, можна інтерес до себе викликати штучно.
- То вже називається: "Я брешу". Штучне завжди не смачне. Так, як квіти пластмасові не зрівняти з живими. Треба людиною бути, а не мавпою.
- Знаєш, мене дуже засмучує "ВВ" - кліп "Любов". Щось мені погано від тієї любові.
- Я люблю "ВВ" - і тому мої слова, можливо, будуть необ
`єктивними. Дай Бог всім музикантам в Україні знімати такі "погані" кліпи. Як на мене - то є дуже добрий рівень. А з іншого боку, є люди, котрі могли б зробити краще, але самі про то не знають, або їм просто не дають.- Просто не дають чи вони не хочуть взяти?
- То практично одно і то саме. Часом двері треба ногою відкрити, щоб з тобою рахувалися.
- Ви ногами відкривали?
- Фактично так, але зачиняли руками, а треба було так само - копняком. А то зустрічають по одягу, а проводжають - знаєш сама...
- А що групу зараз хвилює більше всього?
- Ми усвідомлюємо, що нас слухає велика кількість людей. І більша частина з них - молоді учні, студенти. Хочеться донести до них практичну правду життя. Аналіз якої допоможе їм не загинути або не загнутись хоча би. За декілька років вони будуть за кермом науки, економіки, політики накінець. І я переконаний, що в них буде більше шансів зробити правильно, ніж в тих, хто слухав "Батяню комбата".
-
Яка в тебе була голуба мрія в дитинстві?В мене їх було з двадцять. Найяскравіша - стати шофером сміттєвої машини. Я вчився в англійскій школі, і до неї треба було йти десь два з половиною кілометри. Я виходив з дому і бачив, як в машину грузили сміття. А водій у високій кабіні курив та читав книжку ... І я думав собі: "Елки-палки", мені треба в ту дурну англійську за два кілометри пиляти! Ліпше б я був шофером сміттєвої машини. А ще я хотів бути вороною. Вона живе 300 років.
- Скрябін часто опиняється в екстремальних ситуаціях?
- Настільки часто, наскільки самі того хочемо. Ми провокуємо різні дурнуваті, часом, а часом дуже пікантні ситуації, щоб урізноманітнити своє існування.
- Ви одна з небагатьох груп, хто знаходиться ближче до природи за інших. Не марите Непалом?
- Ми усвідомлюємо собі дуже реально одну штуку - на світі всі речі відносні і природа разом з ними. Кожен день зникає 5 видів живих істот і рослин. Треба ловити момент і користати з того , що ще залишилося.
Натура чистить душу. Коли знаходишся в "ступорі" дуже корисно виїхати в гори і мох поїсти - то образно, звичайно. Я веду до того, що кардинальна зміна обставин існування вивільнює нові простори в голові, які відновлюють нервові клітини. Я дуже люблю подорожувати на машині. Минулого року побував від Амстердаму до Венеції. Відпочивав в Хорватії, на острові Крк - гори, море, зовсім новий світ, який існує поряд з нами...
- Ти віриш у переселення душ?
- Хотів би вірити. Привитий совком атеїзм не залишає шансів. Але надіюсь, що після смерті я відкрию очі і буду літати - в кращому випадку.
- А ти дійсно вважаєш, що птахи і звірі розмовляють?
- Звичайно так! І я їм заздрю нереально. А якби вони не розмовляли - їм би стало скучно і вони всі повмирали би за місяць. Їхні спів-відносини можна назвати ідеальними. Між людьми такого не буде.
- Ти можеш пригадати свій найбільший ривок фантазії.
- Можу . Період моєї Великої Брехні - під навчання в інституті.
- А може то було просто красномовство?
- Як на мене, красномовство - то розділ брехні. Без красномовства брехня - то просто неправда. А так - це вже з розряду літератури - підвид фантастики.
- А зараз що на студії СПАТИ вигадуєте?
- Як я казав - купа різної роботи. Боюся, що не зможу назвати багато таких продуктивних людей, як ми. Факт присутності своєї власної фабрики для виготовлення музичних продуктів окрилив нас. Кожного тижня виходить 2-3 цінних твори (як наших, так і чужих).
- Якось ти казав: коли Скрябін переїхав до Києва, Рой, Шуру і ти дуже помінялися мозком.
-Новояворівськ – маленьке місто, де залишалося для романтики дуже багато місця. Було набагато більше часу для аналізу подій. А в Києві темп набагато швидший, і він зламав в нас багато. Мене тяжко вже здивувати такими простими речами, як світанок ... І мені дуже прикро з того приводу, що я став таким ... чухраєм. А коли Баська моя народилася, до мене багато чого повернулося.
- Ми вийшли з провінції і такий колос, як Київ не міг не залишити свій слід у мозку людини, обдарованої інтелектом. То природно. Головне, я думаю, не зійти з рейок, на які нас поставила удача, везіння. Стараємось максимально добре оцінювати можливості і оточення.
Як ти познайомився зі своєю дружиною?
- Ми з Світланою вчилися у паралельних класах. І тоді один на одного взагалі уваги не звертали. Скоріше, звертали негативну увагу.
Після того, як повернувся з армії (з армії людина приходить з визначеними інстинктами відносно жінок), я по Новояворівську літав, як комета -- в пошуках. Кінець кінцем після багатьох проколів я попав на нормальну людину.
Її реакція на мене ула не така, як у всіх до неї ... І як то часто буває, найшла коса на камінь, і зробилася зазубрина. Я з тією зазубриною ходив, поки вона не заіржавіла і не дала мені всередині тріщину ....
Зараз жінка зі мною, а мала – їй вже півтоа року, -- у бабок наших. До Новояворівська їздим раз на два тижні. Взагалі жахлива штука ... Коли Баська була в Києві, було набагато тяжче фізично, але легше морально. Зараз відчуваєш, що моральна тяжість гірша, ніж фізична.
Думаю, скоро ми Басю заберемо до себе ... Справа в тому, що вже починаються такі речі, коли я приїздаю додому – Бася в моєї мами на руках: "Папа! Папа!" А до мене не йде. І я так відчуваю, що колись я прийду, а вона мені зробить "чао"
- В нашому місті взагалі неможливо когось не знати. Мало того, віс знають всіх в лице і знають все про всіх. А так як ми вчилися в паралельних класах, то мене часом дивує, що, знаючи про мене так багато, Світлана вирішила все-таки бути разом зі мною. Зараз ми маємо в сім`ї ще одну красуню. Я люблю її найбільше за все разом взяте в житті - моя дочка Бася. Перший тост завжди - щоб нашим дітям було легше, ніж нам.
- Якби ми жили в Америці Скрябін можна було би назвати втіленням американської мрії. А що ж тоді українська мрія?
- Українська мрія - виграти в лотерею зелену карту. А потім повернутися з американським паспортом і жити тут, тримаючи в кишені зворотній авіаквиток з відкритою датою.
- А була б в тебе "зелена карта", ти б не "дьорнув"?
- Напевне "дьорнув" би - хіба я не українець. Хоча мене бісять псевдопереживання наших українців з діаспори за долю України. Але то вже друга сторона медалі.
- В чому різниця між українським Заходом і Сходом?
- Практично у всьому. Дві різні країни. Різна мова, архітектура, ментальність. Назва одна. І то тішить.
- Вас на батьківщині ще не називають москалями?
- Не мають підстав.
- І що тебе приколює в Україні Більше всього?
- Те, що 50 000 000 людей ходять на роботу, не отримуючи за неї грошей. Цікаво, чи вони колись зрозуміють, що ті гроші за них все-таки хтось дістає!